---

1437 - Перша згадка про с.Заболоття, на місці якого у XVII ст. виникло місто Станіслав, теперішній Івано-Франківськ.

1624 - Магнат Станіслав Конецпольський наказав збудувати у с.Заболоття замок.

1662 - 7 травня Станіславська фортеця і цивільне поселення отримують міські привілеї на щоденні торги і ярмарки. Одночасно селяни, виконуючи феодальні повинності, обносять місто-фортецю земляними валами, а на кутах добудовують цегляні оборонні мури та камінні в'їздові брами. Керував фортифікаційними роботами французький інженер Франці Коррасіні (до 1672 р.)

1663 - 14 серпня польський король Ян Казимир юридично підтвердив місту Станіславу самоврядування за Магдебурським правом. Цим привілеєм був передбачений і герб міста, в основу малюнка якого була поставлена відчинена міська брама з трьома бойовими вежами. Цей архітектурний сюжет зберігся у зображеннях гербів і печаток міста і в наступні століття. А.Потоцький розпочав будівництво дерев'яної церкви для вірмен. Тим самим він хотів заохотити до поселення в місті цього багатого торгового народу, який на той час славився майстрами шкіряного виробництва та неперевершеними торговцями худобою (волами) по всій Європі.

1664 - Надання привілеїв цехам. Підтверджено право заснування двох спілок: 24 квітня - м'ясників та 4 вересня - шевців.

1666 - Населення міста зростало за рахунок передбачливо очікуваного приходу вірмен.

1667 - 4 січня. Привілей А.Потоцького на дозвіл створити самостійну вірменську общину. 1 квітня королівським універсалом вірменам гарантовано право в майбутньому зватися патриціями місцевого міщанства.

1668 - Отсаточно оформляється структура поселень Станіславської фортеці: поляки і українці мешкали у північно-західній частині міста, вірмени у східній, а євреї у південній. Їхня божниця знаходилася на території південного бастіону, там, де теперішня синагога.

1669 - 15 квітня засновник міста А.Потоцький створює колегіату, при якій відкриває академію, що була філіалом Краківського університету.

1669 - У подимному реєстрі Галицького повіту нараховано 36 "димів" (без Заболоття) або 108 оподаткованих дворів чисельністю приблизно 650 осіб.

1672 - Станіславську фортецю відвідав перший іноземний мандрівник Ульріх фон Вердум.

1672 - Завершилася реконструкція Станіславської фортеці, де дерев'яні укріплення частково були замінені на цегляні, зокрема, збудовані з Галицька і Тисменецька вежі - в'їзні брами в місто.

1672 - У Станіславі ведеться будівництво кам'яного палацу А.Потоцького, який в реконструйованому вигляді зберігся до наших днів.

1675 - У центрі міста-фортеці, замість тимчасової з дерева, збудоване нове приміщення ратуші. Керував будівництвом майстер з Італії Карло Бенуа. Того ж року А.Потоцький розбив війська Магомета під Калушем.

1676 - На початку вересня турецька армія підійшла під стіни Станіславської фортеці, спалила й знищила східну та південну околиці, але не змогла взяти місто штурмом.

1676 - У ході війни на Покутті армія Ібрагіма-Паші, званого Візир-Шайтаном, оточила місто і довго тримала його в облозі. Однак гарнізон фортеці під проводом Яна Даннемарка з честю витримав облогу і навіть виступив на поміч королю та гетьману, після того як вони розбили передові підрозділи турків біля села Журавно. На відзнаку бойових подвигів Станіслава та Бережан, які прославилися у цій кампанії, варшавський сейм та король звеліли гетьманам "мати ці місця в особливій опіці", сейм звільнив жителів міста від сплати будь-яких податків.

1677 - 14 січня вийшов королівський універсал про зрівняння прав міста Станіслава з іншими королівствами, тобто з королівськими містами. 15 квітня видана Конституція (постанова) про заснування Колегіати. Згідно цього дарчого акту Станіславська Колегіата дістала право утримувати "вищу школу" у складі трьох прелатів (декана, кустоша та схоластика), 3 каноніків (ритора, діалектика, філософа) та 4 вікаріїв.

1677 - Станіславським вірменам видано спеціальний привілей, за яким вони виділялись в окрему самоврядну громаду. Українське населення зосереджувалося на Заболотівському передмісті.

1678 - 10 липня окремим привілеєм А.Потоцького підтверджено право вірмен на звання патриціїв місцевого міщанства.

1679 - Десять років від дня заснування Колегіати. На честь цієї знаменної дати капітула була пишно оздоблена, а Станіслав Потоцький, син власника замку, привіз із Риму мощі св.Вікентія, як дарунок Папи Іннокентія IX. Відтоді св.Вікентій став покровителем міста Станіслава.

1680 - Галицький малий сейм назвав Станіслав "силою всього Покуття" та "форпостом воєводства Руського". Станіслав справді був єдиною потужною фортецею на півдні Речі Посполитої після падіння Кам'янця-Подільського. Того ж року у Станіславі побудовано арсенал (склад зброї), який на жаль, не зберігся до нашого часу.

1682 - Кінець першим 20-річним "свободам", дарованим церквам, ремісничим спілкам та майстерням. Від цього часу основний тягар платоспроможності міста спадав із плечей фундаторів міста і переходив до уряду загальноміської гміни. Отже з цього моменту слід вести відлік реального самоуправління в місті. Минав також термін 10-літнього контракту Карла Беное - другого після Фр.Корассіні архітектора в місті. Під його керівництвом місто набуло у плані шестикутної форми і набрало вигляду восьмикутника, видовженого у південно-східному напрямку. На цій насипній частині споруджено палац А.Потоцького. До палацу Потоцького, а головне - до Академії та Колегіати, стікалася довколишня шляхта. Так утворювався перший стан станіславського міщанства.

1683 - 12 вересня у битві з турками під Віднем загинув найстарший син засновника міста Андрія Потоцького - Станіслав. Тіло патрона привезли до Станіслава і поховали в колегіальній гробниці.

1685 - У місті при Колегіаті існувала лікарня, бо, як довідуємося з листа Терези Шийської, її чоловік офірував на неї тисячу злотих. А взагалі наше місто завжди славилося своїми меценатами.

1686 - А.Потоцький надав право громаді на спорудження церкви, а також дозволено заснувати при ній Братство, школи та притулок.

1687 - Місто відвідав Фр.Пауліно д'Алерац, французький мандрівник, автор подорожніх нотаток. Ось яким він застав наше місто через 25 років після його заснування: "серед усіх покутських міст найбільшим і найкрасивішим є Станіслав, розташований на чудовій рівнині за дві милі від Дністра. Його регулярні фортифікації вражають своєю довершеністю. Є тут величний палац, збудований з каменю. Його ринок, будівлі та арсенал значно вирізняють місто серед інших міст на Русі".

1688 - Станіслав, отримавши Магдебурське право, мав ті ж права, що й інші королівські міста: йому належало право вибору війта та суддів. Ремісники дістали ті ж права, що й решта міщан, і могли об'єднуватися у цехи та ремісничі спілки.

1689 - Власник міста визнав за тими, хто поселявся в місті, право на 20-річні "свободи", протягом яких зберігалася "свобода" на вільне поселення в місті і право покинути його. Після закінчення терміну 20-річних "свобод", власник замку має право вимагати певні оплати від доходів поселенців до своєї скарбниці.

1690 - До Станіслава прибули монахи ордену Тринітарів.

1691 - 12 вересня помер засновник міста Андрій Потоцький. На час його смерті у розпоряджені магната було 6 тис. надвірного війська. Деякий час після смерті власника замку, містом опікувалася його вдова Анна з Рисінських Потоцька, а потім їх син Йосип Потоцький.

1695 - Завершено будівництво другої міської ратуші. Від цього часу у ній засідав магістрат, відбувався суд і приймалися найважливіші рішення. Ратуша ця проіснувала аж до пожежі 1868 року. Вибори до міської ради відбувалися під Новий рік у присутності замкових економів, званих намісниками або бургграфами. Постійно обиралися 14 чоловік, із яких власники міста та їх заступники обирали 2 бургомістрів або проконсулів (президентів), а решта обирали з-поміж себе війта і його заступників (маршалків), 4 лавників (суддів) та 7 радників (райців). Першим війтом став Бенедикт Андрушовський, який займав цю посаду пожиттєво. Після його смерті війтів обирали згідно локаційного привілею.

1700 - В першій половині XVIII ст. в місті править (до 1751 р.) Йосип Потоцький, один із найбільш визначних магнатів Речі Посполитої, людина дуже неординарна і складна. За роки його правління місто зазнало найбільшого піднесення, але й найтяжчих випробувань за всю історію. Справа в тому, що з 1700 р. почалася так звана Північна війна, у котрій Й.Потоцький зайняв сторону Станіслава Лещинського (польського короля у 1704-1711 та у 1733-1734 роках) та його союзника шведського короля Карла XII.

1702 - у місті перебував Ферец Ракосі, претендент на угорський престол, який у важкий для Й.Потоцького час переховував родину у себе в Мукачівськму замку.

1703 - у центрі міста збудовано родинний парафіяльний костел Потоцьких (Художній музей м-дн Шептицького). Діяли колегіати з вищою школою або Академією та одночасно збудований з нею притулок для бідних, так званий "дім для утримання і проживання безпритульних і старців".

1704 - Продовжується діяльність Станіславської Академії. За 50 років плідної роботи у академії стіни її бачили розквіт тодішньої науки.

1706 - Під час воєнних дій між Польщею та Росією в місто вступили і пограбували його російські війська, котрі мстили Й.Потоцькому за його підтримку Карла XII і С.Лещинського.

1707 - Місто захопили українські козаки, союзники російського царя, які на два роки (1708 р. включно) призупинили міське самоврядування.

1709 - Після першої окупації міста проведено інвентарний опис. Згідно цього опису у Станіславі мешкали 146 родин, з них 62 родини українських, 50 - вірменських, 25 - єврейських і тільки 9 польських. Згідно інвентарного опису цехів у місті виявилося 48 ремісників таких спеціальностей: 9 шевців, 6 м'ясників, 5 ковалів, 4 пушкарі, 3 кравці, 3 столяри, по 2 ткачі, котлярі, кушніри, броварі, аптекарі.

1711 - Місто спіткала найбільша епідемія морової язви, яка забрала з собою немало жертв. Епідемії спалахували і в інші роки : різні автори називають 1707 р. та 1709 р. і визначають цю невідому хворобу як "чуму". Але 1705 року на наш погляд, за всіма симптомами це була не чума, а один із видів моровиці.

1712 - Під час польських магнатських міжусобиць в місто вторглися війська гетьмана Сенявського, які пограбували і спалили його.

1714 - У своє родинне місто повертається з вигнання Й.Потоцький.

1716 - 2 січня делегати ордену єзуїтів та представники Станіславської капітули підписали угоду, згідно якої капітула погодилася на поселення у місті єзуїтів і на пріоритет їх церковних відправ у колегіальній церкві. Зусиллями єзуїтів відремонтовано приміщення "Вищої школи" і відновлено навчання у ній. того ж 1716 р. відкрилися два нижчі класи - граматики та синтаксису.

1717 - Відкрито ще два класи: піїтики та риторики.

1718 - Відкрито дворічні класи філософії. Того ж року Сейм у галичі ухвалив особливий податок з населення краю на відбудову і оздоблення колегіати.

1719 - Протистояння магістрату з Й.Потоцьким не минулося безслідно для органів міського самоуправління. Власник замку реорганізовує його, і тому в цей час змінилося керівництво окремих общин. Одночасно реорганізовано було структуру цехових братств та ремісничих спілок.

1719 - У місті завелися "чарівниці". того року було виконано наказ про спалення однієї з них. А найстрашнішою карою вважалося побиття 100 буками перед ратушею.

1720 - Під керівництвом ректора Т.Зеленського розпочалося будівництво єзуїтської церкви (поруч з морфологічним центром медичного університету). Того ж року на прохання Й.Потоцького генерал ордену Єзуїтів Тамбуріні підносить станіславську "вищу школу" до рівня колегії, однак варшавський сейм не затвердив цього рішення. Всупереч історичній правді станіславська "вища школа" так і не одержала статусу "колегії". А поза тим місто щораз більше прикрашається: маса інвестицій вкладається у вимощення бруківки, прокладання каналізацій, у меліорацію довколишніх боліт, на землях яких пізніше виросли нові приміські поселення.

1726 - Згідно проведеного у місті реєстру ремісничих спілок їх число зростає до 10 (додалися ще спілки слюсарів, ковалів, римарів, стельмахів та пушкарів). У списку того ж реєстру згадано про наявність 27 склепів (крамниць) під ратушею, в яких продавали ремісничу продукцію.

1729 - 21 березня видано цеховий устав за підписом Й.Потоцького, який унормовував 7 офіційно визнаних цехів: шевців, кушнірів, гончарів, ткачів, кравців, пекарів, м'ясників.

1729 - Завершено будівництво костьолу Єзуїтів. Однак, як тільки у новозведеній церкві почалися відправи, то виявилося, що через брак коштів та поспішність у роботі стіни її дали тріщини, а тому через аварійність її довелося розібрати у 1752 році.

1730 - Закінчено будівництво палацу Бельведер для дружини Потоцького Вікторії. У той же рік місто спіткала велика пошесть - епідемія чуми, яка забрала із собою багато жертв. Померлих ховали по дорозі на Тисменицю, тому пізніше на Тисменецькому передмісті поставили статую Христа, який тримав у руках земну кулю із написом "Спасителю світу, помилуй нас!" (знищено після другої світової війни) кількома роками пізніше перед колегіальною церквою поставили статую Богородиці на пам'ять перенесених народом митарств.

1732 - Зведено церкву і монастир отців Тринітарів. Збудовано їх за кошти полковника Н.Вітославського. Церква тринітарів не збереглася до нашого часу, вона згоріла у роки великої пожежі 1868 р.

1732 - Проведено перепис населення, згідно якого у місті мешкало 3321 чол., із них 1518 українців і поляків, 433 вірмен, 1740 євреїв. Відносно соціального становища мешканців міста, то перепис показав такі цифри: у середмісті проживало 63 родини господарів (тобто мали власне господарство і житло) і 25 родин комірників. На передмістях нараховувалося 39 родин газдівських та 25 родин комірницьких.

1734 - Розпочато остаточну реконструкцію фортеці, яка завершилася в середині століття. Перебудовано арсенал, збудовано декілька бастіонів, мости через рови, які заповнювалися водою.

1735 - Активне пожвавлення опришківського руху. Для боротьби Й.Потоцьким створно так звані "секвесторні суди", які передбачували створення загонів смоляків. Ними довгий час командував комендант Станіславської фортеці С.Прилуський. Він же в основному керував каральними експедиціями проти опришків.

1737 - Стараннями Й.Потоцького прикрашено церкву найсвятішої Діви Марії (крипти Потоцьких). На той час вона вважалася чи не найпишнішою церквою у Галичині. Інтер'єр церкви прикрасили різьбленням із дерева та щедро позолоченими вівтарями, зробленими у сницарній майстерні Томаса Гундера та Конрада Кутченрейтера у м.Ярославі

1739 - На пам'ять урятування міста від облоги росіян на Галицькому передмісті встановили скульптурну фігуру богородиці. Виглядала вона так: на квадратному постаменті стояла кругла колона, на якій покоїлася куля розміром із гарматне ядро. За деякими джерелами, фігура мала 10 метрів висоти.

1743 - Єврейська община завершила будівництво мурованої синагоги.

1751 - Помирає власник міста Йосип Потоцький, якого було поховано в родинному костелі (25 вересня). Після смерті власника замку Й.Потоцького, Станіславський ключ посілостей успадкував його син Станіслав, на той час познанський воєвода, який не володів містом, а лише управляв ним із далеких Залозець.

1753 - у квітні Єзуїти вдруге приступають до відбудови своєї церкви (до 1763 р.), сьогодні катедрального собору.

1754 - В арсеналі Станіславської фортеці нараховувалося до 123 гармат, а окрім того були гаківниці, кріси, мушкети та інше військове спорядження. Довголітніми комендантами фортеці, так само, як і цілого Покуття, згадуються у XVII ст. П.Мрочко, а у XVIII ст. - С.Пшелуцький, який переслідував опришків, зокрема О.Довбуша.

1754 - 25 квітня на Ринковій площі, біля ратуші був страчений наступник Олекси Довбуша, уродженець Надвірнянщини (с.Дора) опришок Василь Баюрак. Передсмертним проханням покійного було пограти на сопілці, що запам'ятав і нам розказав польський письменник Фр.Карпінський.

1760 - Смерть Станіслава Потоцького, власника замку. Місто перебрала у власність його вдова Олена з замойських Потоцька, під опікою якої були два малолітні власники Станілава - Вікентій та Франтишек.

1761 - Похорони власниці замку Олени з замойських Потоцької. 26 лютого ключ від Станіславської фортеці отримує неповнолітній Вікентій Потоцький. Містом управляє на правах опікунства Катерина Косаківська з роду Потоцьких.

1762 - У Станіславі відновлено вірменський мурований костел, який в 1642 р. був збудований з дерева.

1767 - Засноване найстаріше промислове підприємство міста - пивоварний завод, приміщення якого збереглося і до наших часів на вул.Новгородській, 49

1770 - Від епідемії тифу в місті загинуло 1332 чол., або 25% населення.

1770 - Народився вірменсько-польський історик Франсик-Ксаверій Захаріясевич (де Абгаро-Захаріявич).

За редакцією Б.Гавриліва, П.Арсенича, Р.Процака
"Літопис Івано-Франківська (Станіслава)"